Я відчуваю справжнє, темне дно:
Слова летять вже не в моє вікно,

І місяця яскрава половина
Покаже, що ця ніч не має спину.

Так, ніби зупинилося життя...
І під вікном хтось викинув сміття

З відбитків слів і залишків кохання
І купи сварок, сліз та нарікання

На те, що відійшли всі кораблі
І щастя не торкається землі,

На те, що хтось не вимкнув свій приймач
І спати не дає дитячий плач.

І що ліхтар останній згас ще вчора,
Що на чужі поля літають бджоли.

А день повзе. І ніч летить мов птах.
Червоні плями на твоїх руках.

Та я тебе ніколи не покину,
Бо час стоїть та ніч не знає спину,

Бо з лісу чути жалібне виття,
І нікому прибрати це сміття.