Залишаю слова
Сплетені з літер,
Що були почуттями
У надрах душі.
То з глибин цих приніс
Їх замріяний вітер
І легенько пустив
На паперу сніги.
І вони попливли
У незвідані далі
Обернувшись
Для кожного
В серпанки свої.
Хтось відчув
У них смак
Золотого нектару,
Інший вгледів
У них тернові вінки.