Аквареллю ти малюєш долю...
Мертву долю мертвому мені...
Вітер пестить сльози на вікні.
Догорають сиві ліхтарі.
Догорають подихи і думи.
Догора бичок “Прилук” в руках...
Ми колись любили. Ми забули...
Ми колись любили... Просто так.
Заблукали очі серед тисяч...
Диких і допитливих очей...
А навколо вікна лізуть в душу...
Завтра ще живу, так треба, мушу...
Спокій листя кроками порушу...
Воно ж мертве? Може, я не знаю...
Ми колись любили. Ми кохали...
Ми забули... Листя опадає...
Воно ж мертве? Може, я не знаю...