Завиває містраль, шорха сизий пісок,
Воля-воленька Душу тривожить.
Всі знайомі мелодії давніх думок
Світ незнаний і мрійний обожнить!
Завиває містраль і пустельний танок
Полохливо тупцюють бархани,
І зникає за мить босоногий мій крок
та мені ще зникати зарано.
Завиває містраль, серце звужує путь,
Я в міражну вдивляюсь пустелю.
Шепчуть губи вітрів: не забудь, не за-бу-дь!
А кого? Я не бачу крізь скелі.
Завиває містраль, поміж Сцілл і Харибд
Беневесто летить в мертве місто.
Я прямую туди, там пилюка століть,
але там щось моє - особисте!
Завиває містраль, теше камінь рудий
Їх уламки летять мені в спину.
Тридцять перший іде, та немов би старий
І зігнувся і розум заклинив.
Завиває містраль, дребо втравлює сон
Там азалія в мороці в’яне.
Асфоделі цвітуть, забуття мій полон
Ця містраль держить серце в обмані...

_________
Примітки: Містраль(чіл.)- пустельний вітер
Сцілла і Харібда(з гр.)-міфологічні шестиголові потвориська
Беневесто(італ.)- попутній вітер
дребо (англ)- нудний
асфоделі (з міф.)- квіти забуття