Хтось читав катехізис, поеми, вірші, епопеї,
Все блукав і шукав щось, а щастя стояло поруч.
...А сьогоднішня осінь уже досягла апогею.
Чи то може агонiї - час, як i рай, не замовиш.

Всі глобальні проблеми під гримом опалого листя,
У безодні раптово знаходиться дно, навіть вимір.
А вгорі почуття із руками й гілками сплелися,
В парку ходить поет і збирає розсипані рими.

Можна бути ніким, а комусь означати всю сутність.
Або втратити сенс, навіть будучи вище від них.
...Я ціную, як осінь, твою полум'яну присутність.
Знаєш, жовтень нам хоче купити квиток до весни.