Знай: це не темрява з вітром летить.
Це волосся. Циганськії очі.
Перший рух, перший крок, перша мить –
Все під наглядом пильної ночі.

І отак – кожен раз. Все – для всіх.
І порожнім зостанеться серце.
Інший рух, інший крок, інша мить –
Все життя мов чуже пронесеться.

Сивина доторкнеться, злякає.
Стане срібною темінь нічна.
Тільки очі вогонь не втрачають,
Бо щовечора плаче вона.

Всі думки повернутися – марні,
Бо дороги назад в нас нема.
Тільки очі: ще чорні та гарні...
Та лякає її сивина.

Вчора сонце як завжди сідало,
Розливаючи кров по морях.
Пристрасть в серці із серцем вмирала,
Правда з легкістю в темних очах.