Перевернути б догори
Цей світ з людьми і голубами
В черговім правилі без гри
Він весь маскується рядками

Він розриває білий лист
Поквапно списаний до краю
Я ж віднайду тебе колись
Колись. А ти мене впізнаєш

Будинки стишують ходу
Стартують тіні на асфальті
Я все життя до тебе йду
Крізь „варто” всі і всі „не варто”

Зчорнілась даль в моїх очах
Ти розтягаєш кілометри
Я не боюся – мій нестрах
Він не дає мені... померти

Померти словом угорі
Примарно – стомлено – осінньо
Я твій останній п’яний гріх
А ти... А ти – моє спасіння