Наша Мова - наша Слава,
А чи наша доля
Бідувати, скитатися
У пошуках Волі?
Залишати батька й матір,
Заплакані очі,-
Чи це хоче Україна,
А чи душа хоче?..
Не забудьте своїх діток
Що неначе квіти,
Похилившись головою,
В розлуці навіки.
Не пишайтеся багатством.
Не стидіться Мови.
В ній серденько - рідна Мати
І долі - дорога.
Не цурайтеся культури,
Душі - вишиванки,
Нема світу багатшого
Ніж у полі маки,
Колосочки та й волошки,
Жайворонок в небі...
Не одна душа вік плаче
Та й цього не треба.
Ви не сльози та зітхання
Пошліть Україні,-
Вашу душу животворчу
Й безмежні надії.
Чи ви в стані розум світу
Собі купувати?
То ж навчіться спалах волі
В житті цінувати:
Не в одного душа - світло
Талантом палає
Та куди йому подітись?-
Дороги немає.
Як ніхто його не цінить,
Ніхто не шукає,
То бездарність душі косить
В світи засилає.
Починайте підмітати,
А не вимітати
Тії зерна золотії
Із своєї хати.
Поділіться словом з Другом!
Обніміться в згоді!
Повяжіться Правди духом
На дорозі Волі!
Не цурайтесь України
Та навчіться Мови,
Щоб хоч раз в житті відчули
Всю силу розмови!
Це не бідність, коли в стані
Вільно спілкуватись,
Не калічити, ламати,
Та Слова лякатись.
Наша Мова - мова світу
Відтепер й навіки,
Бо розсипала по світу
Україна дітки.
Розпилила й розгубила
В світах свою Душу...
(Так послання до Вкраїни
Записати мушу).
Не гнівіться, що не з вами
У холодну днину.
Ми як ластівки у небі
Славим Україну!
1/1/2005. США