осінній метелик
на крильцях тендітних
віднесе літо
з ним все переболене
все пережите
понесе вітром
осінь здивує
тиша мовчання
по листопаді
листям пожовклим
смутком прогірклим
стануть бажання
сльота-приблуда
імла-примара
розчинять душу
слово осіннє
в осіннім букеті
для когось залишу
для себе сховаю
сонце на нитці
за білим пругом
як зиму огорне
прозорим флером
музика снігу
загублена в натовпі
загорнусь ущемлена
у свою любов
снігу колючого
я не страшуся
боюся слів
прочиню вікна
у світле безмежжя
оглянусь навколо
відчувши простір
відчувши волю
розірву коло