Ігореві

Вже день згорів росою на травині,
Та закриває зір мені сльоза.
І знову з найсвітлішим сумом нині
Весну плекають чисті небеса.

І вічність моросить падінням цвіту,
Вкриває біло незрадливий щем.
Як добре, що живеш в моєму світі
То радістю, а то душі плачем.

Крізь безголосся болю кличе доля:
- Простіше й легше серцю обери.
Та я люблю Тебе по власній волі -
Весняний день осінньої пори.