Крізь дим
Іще тліючого багаття
Вона всміхається серцем зраненим.
І той сміх, що з очей зривається,
Він, наче вода з-під крану,
Стрімким потоком лине,
Біль змиваючи.
Одної миті серце крається,
І відчуваєш близькість домовини,
А іншої – той сміх.
Душа не кається,
А йде вперед:
В неї життя попереду.
Іде, у помилках блукаючи,
Розбивши мрій сміливі комбінації.
Вживає найгостріші інтонації
І прагне заховатися від холоду.
Пластичні рухи в танці із життям
Тобі дозволить тільки молодість.