Запитала

Спитала, що робити, в тіла.
- Що хоч роби.
І я хотіла.
Спитала в голови.
Вона нічого не сказала.
Спитала в серця,
Серце застогнало.

Тоді спитала в сонця.
Та не чує, десь сховалось.
Спитала в вітру.
Той сказав: - лети-и-и...
Куди я полечу, куди?

Де відповідь знайду на запитання?
Де я сховаюсь від біди?
Спиталася в кохання.
- Кохай, нічого не шукай.
Люби, нікуди не тікай.
Я подивилася на небо.
І відповіді вже не треба.

Copyright © 2005 Тетяна Ольшанська


Copyright © 2005 Life, and Death, and Giants...

Hosted by uCoz