Слово сліпого Кобзаря

Сто літ вже йде Війна
Вже Гетьмана нема
Живого, п’ять десятків років,
Кривавий несе слід
Шабель наших політ.
А до Свободи, може,
Кілька кроків.
А я -
У душному гамаку
Ніс Тебе по ярмарку,
Врода вся на видоку
(Може хтось і купить).
Дурень.
Вірив, що краса,
Хрест святий і небеса
Будуть запорукой,
Долі з кимсь eкупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її як не було,
Так і нема.

Намалювавсь пан Лях.
За безцінь хотів взять,
Та не віддав я.
Він шаблею лякав,
Йому я показав,
Що таке шабля.
Він Хлопом називав -
Я промовчав.
Він Золотим манив,
Та я був впертий.
Бо вже не вперше:
Кричить він «Унія»,
Невитриманий Лях.
А сам в мої краї наведе шляхт.
Наук різних навчить,
Та по-своєму хрестить.
Та по-Своєму Хрестить.

Бо йому,
Що Козак, що Кріпак -
Все - Бидло.
Під єзуїтський ковпак -
Все - Кривда.

За добре і за зле -
Віддав йому я дяку,
Та України не продав поляку.

Ізнов:
У душному гамаку
Ніс Її по ярмарку.
Врода вся на видоку -
Може хтось і купить…
Дурень вірив, що Краса,
Хрест святий і Небеса,
Стануть запорукой.
Долі з кимсь укупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її як не було-так і нема.

І ось до зброї клич.
Чи хлоп а чи панич.
Щоб боронити землю та ідею спраглу
Позабудь про сани.
І навіть дітлахи козакували.
Та мало сил.
Та обмаль сил.
Богдан послав послів у Крим.
Та що Орда?
Що та Орда -
Їм, злодіям, аби Ясир!
А тут Цар прислав Бутурліна.
Тут цар прислав Бутурліна.
Ми в Переяславі всі шапки вверх -
«Х-в-а-а-а-а-а-л-а!»,
Тай тут не обійшлось без чвар.
Бо бачив в мені Смерда чи Раба,
Ясновельможний брат, Російський цар.
(Петро послав копать канави та тесать каміння),
Щоб вин7ищить козацькеє коріння.

І знов -
У душному гамаку
Ніс Тебе по ярмарку.
Врода вся на видоку.
(Може хтось і купить).
Дурень вірив. що краса,
Хрест святий і небеса
Стануть запорукою.
Долі з кимсь укупі.
Та чуба вкрила сивина,
А її як не було – так і нема…

Ось кобза, ось сума.
Ось Воля!!! Та сліпа…
Та Слово є від серця,
Не будь байдужим, слухай, Сину!
- Родився в панській Польщі.
- Ріс вільним Козаком.
-А помирати що ж в Малоросії?
Та вірю-через сотні літ.
Збудуєш на своїй Землі,
І як належне прийме це сусід.
Збудуєш, сину, ти жадану Волю!

Бо я!...
У душному гамаку
Ніс її по ярмарку,
Врода вся на видоку.
Може, хтось і купить…

Copyright © 2006 Руслан Навроцький


Copyright © 2006 Life, and Death, and Giants...

Hosted by uCoz