ти починаєш вірити, що страх-то заарканений готичний привид,
знесилений лунатик безголосся
із полум’ям молитви на вустах.

ти починаєш вірити що ти - лиш проминання світу крізь тремтіння
доріг, котрі позбулися мети,
відколи хтось на нас поклав хрести…