* * * *
Сивий вітер розгойдує листя,
Те, що з осені залишилось.
Сніг у вічі: не бачиш - не треба!
Але йдеш, бо щось мусиш шукати.
Біле поле, можливо – пустеля.
Караван же ще й досі в дорозі.
Ти стоїш. Сніг у вічі. Не бачиш,
Що ось тут закінчилась дорога.
Бездоріжжя – пустеля – безмежність,
Щось поєднує їх між собою.
Я шукаю дорогу – пустеля,
Але снігу вже більше нема.
Copyright © 2002 Оксана Котомкіна


Copyright © 2002 Life, and Death, and Giants...

Hosted by uCoz