* * * * |
Сивий вітер розгойдує листя, Те, що з осені залишилось. Сніг у вічі: не бачиш - не треба! Але йдеш, бо щось мусиш шукати. Біле поле, можливо – пустеля. Караван же ще й досі в дорозі. Ти стоїш. Сніг у вічі. Не бачиш, Що ось тут закінчилась дорога. Бездоріжжя – пустеля – безмежність, Щось поєднує їх між собою. Я шукаю дорогу – пустеля, Але снігу вже більше нема. |
|
Copyright © 2002 Оксана Котомкіна |