Я дійсно відкрив тобі цю тобі таємницю,
фальшиве золото прорветься крізь жили.
Із жорна хмар упала з борошном птиця-
заплуталась у цупких сітях лози й ожини.
Сутінки сажею поглинуть всі стіни.
У німому саду-трав зупинений zoom,
згоряє листя сузір’ям. Прозора тканина
інею опустила повіки квітам.Зник струм.

Ті кострубаті дошки осілих парканів,
мов застуджені голосові зв’язки у горлі.
Я відчуваю в трепеті кленів церковні бані,
на рушнику лугів – згарищ чорні зорі.

Так, я вчасно відкрив тобі цю таємницю,
Що залишається, крім мовчазливих губ?
бетонні колеса криниць у твоїй колісниці
зринають на бездоріжжя веселок крізь ґрунт.