Холодні простирадла. Зимний вечір.
Клубочок спокою під шафу закотивсь.
І блимає очима заперечень.
Бажання жити...
Може ще колись...

Всі відповіді втратили вже сутність.
Ніщо не потребує запитань.
Холодні простирадла...
Неминучість.
І замість кави буде кров із ран.